Назва «полуниця» походить від лат. «fragaria vesca», що означає «ароматний», або «запашний». Хоча аромат полуниці, у порівнянні з її сестрою-суницею, більш стриманий, вона містить не менше поживних речовин і корисних вітамінів. Ягоди полуниці – червоні солодкі з білою м’якоттю, дуже смачні, а її лікувальні властивості відомі ще з глибокої давнини.
Варто сказати, що так уже історично склалося, що назви суниці та полуниці переплуталися і до цього часу вводять нас в оману. Ще 300 років тому на Русі почали культивувати лісову, а потім і садову суницю. Однак у ті часи в ботаніці мало хто розумівся на цьому, тому їх сплутали, у результаті чого ягоду великоплідної суниці стали називати полуницею.
Історія походження садової суниці (тієї самої, що тепер продається в наших магазинах!) оповита дивовижними пригодами. У 1714 р. французький офіцер, капітан Фрезье, повертаючись із Чилі на Батьківщину, прихопив з собою сувенір – 5 кущиків дикорослої чилійської суниці, що мала великі ароматні ягоди. На жаль, усі рослини виявилися жіночими і не змогли зав’язати жодної ягідки.
Пізніше відбувся щасливий збіг, якому ми зобов’язані появою нової культури – великоплідної суниці! Рослини перевезли до Версальського ботанічного саду, і так сталося, що на сусідній грядці ріс інший вид суниці – приємна на смак лугова, або віргінська суниця, розмір ягід якої вдвічі перевищував ягоди лісової суниці. Завдяки щасливому випадку ці кущики перезапилились один з одним, і таким чином на світ з’явився плід їхнього кохання – новий гібрид з дуже смачними і великими ягодами. Садова суниця викликала фурор серед землеробів – почалося масове розведення нової культури. Нині саме полуницею називають садову суницю, яка щороку на початку літа красується на прилавках наших базарів та магазинів.
Що ж стосується полуниці справжньої (лат. Fragária moscháta), то це дикоросла рослина, яку і сьогодні можна зустріти в лісах України, Росії, Білорусі та інших країн з помірним кліматом. У 17-18 столітті в Росії і Україні саме цю рослина вирощували селяни, в цей же період виникла і безпосередня назву ягоди: вона походить від старослов'янського слова «клуб», яке дослівно означає «шаровидне, кругле тіло». Тільки ближче до середини 19 століття на наші землі була завезена суниця садова, вона швидко витіснила свою менш плодовиту візаві, проте в народі, ймовірно через схожість двох сортів, назва «полуниця» так і залишилася в побуті
Количество удобрений, вносимых при посадке зависит от плодородия почвы. Чем беднее почва – тем выше нормы вносимых удобрений.
На песках и суглинках увеличивают норму вносимой органики. В зависимости от содержания гумуса вносят 5-10 кг на 1 м2 перегноя или компоста. Из минеральных вносят в основном фосфорно-калийные: 50-70 г суперфосфата и 20-30 г калийной соли. Все вносимые удобрения тщательно перемешивают с землей при перекопке. Внесение удобрений и перекопку проводят на глубину 30 см не менее чем за месяц до посадки. Это необходимо для того, чтобы земля осела и уплотнилась. Высаживают землянику в предварительно пролитые лунки или борозды. Если это рассада с ОКС корешки стараются распределить равномерно по всей лунке или борозде. Если этого не сделать, а высадить корешки пучком, растения будут развиваться хуже.
Существует два способа выращивания земляники в открытом грунте – на гребнях и по ровной плоскости.
При первом формируют гребни высотой около 30 см и шириной у основания 1 м, а вверху 70 см, длина произвольная. По верху гребня укладывают ленту капельного полива и накрывают пленкой или агроволокном. Затем в покрывном материале вырезают отверстия, чаще всего крестообразные, и в них высаживают рассаду. Расстояние в ряду 30-35 см, междурядий 45-50 см. Таким образом на гребне получаем 2 ряда земляники, что в пересчете на 1 га составляет около 40 000 растений. Это наиболее распространенная форма гребня и схема посадки. Но бывают и другие. У такого способа выращивания есть свои преимущества. Ягода созревает примерно на неделю раньше, чем при выращивании другим способом, а урожайность выше. В дождливые сезоны вода стекает по укрытию, ягода быстрее высыхает и соответственно меньше гниет, к тому же всегда остается чистой. Сочетание укрывного материала и капельного орошения помогает существенно экономить воду для полива и поддерживать оптимальную влажность грунта. К недостаткам следует отнести довольно большую трудоемкость.
Еще один способ выращивания – по плоской поверхности. Существует несколько вариантов. Самый простой – посадка непосредственно по земле. Но у этого способа есть существенные недостатки. Земля быстро иссушается и требуются постоянные обильные поливы. После каждого полива необходимо рыхление почвы. Кроме рыхления необходимо регулярно выпалывать сорняки. В период дождей ягода становится грязной и может подгнивать.
Существенно облегчает уход мульчирование различными материалами. Наиболее распространены органические материалы – перегной, опилки, скошенная трава, измельченные стебли подсолнуха, кукурузы, камыша и др. Слой такой мульчи толщиной 3-5 см отлично сохраняет влагу, препятствует прорастанию однолетних сорняков, ягода всегда остается чистой, отпадает необходимость в рыхлении после поливов и дождей, повышается урожайность. Перегнивая, такая мульча способствует повышению плодородия почвы. Недостаток в том, что такая мульча положенная с осени задерживает плодоношение на несколько дней. Поэтому лучше мульчировать весной после прогрева почвы. Еще один способ мульчирования все теми же пленкой и агроволокном. Кроме всех плюсов мульчирования органикой они еще и ускоряют плодоношение.
Существует беспересадочный способ закладки плантации. Суть его в следующем. На каждом плодоносящем растении оставлений одну молодую розетку и укореняем ее в междурядье. Все остальные усы удаляются. В случае с одноразовыми сортами после укоренения молодой розетки отплодоносивший маточный куст удаляют, а образовавшуюся ямку засыпают органическими удобрениями – перегноем, компостом и т.д. Для этого делают широкие междурядья - для нового ряда земляники от усов.
При посадке с открытой корневой системой не только нарушается корневая система, но еще и какое то время растение находится вне земли. Самый простой, но тем не менее самый действенный способ упаковки - в полиэтиленовые пакеты или мешки. Сразу же после выкопки в них укладывают саженцы, обрызгивают водой и горловину завязывают. В таком состоянии в прохладном месте рассада может храниться без потери качества 5 и более дней (в зависимости от температуры хранения, чем она ниже – тем дольше). Если количество рассады небольшое, а время транспортировки минимально – можно транспортировать землянику, погрузив корни в емкость с водой.
Очень много рассады земляники с ОКС продается на рынке. Причем все продавцы утверждают, что она выкопана сегодня утром, что не всегда является правдой. Выпад таких саженцев может быть достаточно велик если не предпринять кое-каких мер. Прежде всего возьмите себе за правило следующее: любой саженец с открытой корневой, где бы он не приобретался, необходимо вымочить в воде с добавлением стимуляторов или без. Время вымочки зависит от ситуации. Если выкопали у соседа и сразу же поставили в воду – достаточно 2-4 часов. В такой ситуации, если земля достаточно влажная можно было бы и не вымачивать, но я все таки рекомендовал бы. Если же точная дата выкопки саженца неизвестна и есть подозрения, что он давно находится вне земли, время вымочки увеличивают от одних до двух суток.
При посадке проходит какое то время, пока растение приживется и корень заработает на полную мощность. А испарение из листьев идет постоянно, тем интенсивнее, чем выше температура воздуха. Поэтому при посадке в летние жаркие месяцы практически все листья на саженце удаляют, оставляя один самый маленький. Первое время (недели две) после посадки саженцы поливают практически ежедневно. Впоследствии, когда саженцы приживутся и тронутся в рост, интенсивность поливов снижают.
При позднеосенних посадках листья не удаляют. При посадке даже перед самыми морозами земляника хорошо приживается, просто не успеет на следующее лето вырастить обильный урожай.
Огромное влияние на приживаемость имеет глубина посадки рассады. Саженцы должны быть заглублены в грунт ровно по корневую шейку. Если посадить выше – оголится корень, если глубже – при поливах и дождях буде замуливаться сердечко. Поэтому посадку никогда не стоит проводить в свежевскопанную землю, она должна быть уплотнена. Для этого последнее рыхление почвы проводят минимум за месяц до посадки или уплотняют почву катками или любым другим способом.
Схему посадок определяют удобство ухода и достаточная площадь питания для каждого растения(чем мощнее растение, тем больше площадь питания). Наименьшее расстояние в ряду 15-20см, а междурядий 40-45см. Это при однолетнем выращивании. Если планируется 2-3-х летнее выращивание расстояние в ряду и междурядии увеличивают.
Подрезают корни только тогда, когда они повреждены или если длина корней затрудняет посадку(встречаются саженцы ОКС с длиной корня до 30см).
Вот в принципе и все основные моменты по посадке землянике. А как высаживать и что высаживать каждый решает сам.
Дуже дрібний (0,3-0,5 мм),блідо-жовтий, непомітний неозброєним оком. Зимують у основи листків. Весною, після відновлення росту суниці, кліщі на молодих листках відкладають яйця. Личинки, що виходять з яєць, висмоктують сік з молодих листків, у результаті чого вони зморщуються, затримуються в рості, жовтіють і відмирають. За літо розвивається 4-5 поколінь кліща, що розселяються по всій плантації. Для визначення необхідно регулярно обстежувати старі листки використовуючи збільшувальне скло (10-16х).
Попелиці (різні види).
Дрібні (2 мм) зелені чи жовто-зелені комахи, заселяють молоді листки з весни до кінця літа. Живляться рослинним соком, спричиняють деформацію листків та понижують продуктивність рослини.
Сунично-малиновий довгоносик (Anthonomus rubi)
Жук чорного кольору, вкритий дрібними сірими волосками, довжина тіла 2-3 мм. Личинки білі, безногі, зігнуті, з жовто-коричневою головою. Зимують жуки під грудочками землі, листям та рослинними рештками. Цей довгоносик – один з найбільш шкодочинних шкідників суниці. В кінці квітня – на початку травня жуки починають живитися молодими листочками, черешками листків, а потім бутонами, виїдаючи з них пилок. Перед початком цвітіння самки прогризають отвори збоку бутонів, куди відкладають по одному яйцю. Потім підгризають квітконіжку, яка надламується і відпадає. Одна самка протягом 20-25 днів відкладає до 100 яєць.
Західний квітковий трипс (Frankliniella occidentalis)
Невелика (2 мм) видовжена, малопомітна комаха, що пошкоджує квіти та плоди. Ягоди суниці набувають характерного бронзового кольору та не набирають повного розміру.
Сунична листокрутка (Ancylis comptana)
У розмаху крил 12-15 міліметрів. Крила червоно-коричневого кольору, з напівовальною плямою вздовж заднього краю передньої пари. Гусениці спочатку сіро-зелені, з коричневою головою і грудним щитком, а потім стають сірувато-коричневими, з світло-коричневими бородавками на всьому тілі. Голова, грудний і анальний щитки стають блискучими, чорними. Довжина дорослої гусениці 12 міліметрів. Метелики відкладають дрібні прозорі яйця на нижню поверхню листя суниць. З яєць виходять гусениці, які скелетують молоді листки навколо середньої жилки, обплітаючи їх білою павутиною, іноді скріплюючи павутиною 2-3 листки.
Травневий хрущ (Melolontha melolontha)
Личинка травневого хруща – один з найнебезпечніших шкідників ягідних культур. Дорослий жук живиться листям дерев та відкладає яйця в кінці травня в грунт. Личинка, що відроджується, спочатку харчується органічними рештками, проте на наступний рік починає пошкоджувати молоді корені рослин. Найбільш шкодочинними є личинки третього року – при високій заселеності ділянки нерідко пошкоджується більше половини висаджених рослин.
