Sadok.vln.dp.ua

Садок

Имя: Пароль:


Топ 10

Останні коментарі

Теги

22 Березень 2018

Болезни смородины и крыжовника

 Каждому садоводу, имеющему на участке ягодные кустарники, важно знать какие болезни смородины и крыжовника могут проявиться при неблагоприятных условиях. О наличии проблемы подскажут внешние признаки растений, главное вовремя начать лечение кустарников, чтобы не лишиться урожая ягод.

Болезни смородины и крыжовника и их лечение с фото

Чаще всего эти кусты поражают грибковые инфекции: мучнистая роса, антракноз, ржавчина, махровость.

Американская мучнистая роса

Мучнистая роса крыжовникаСимптомы болезни смородины и крыжовника проявляются на листьях, побегах, черешках, ягодах. У крыжовника сильно поражаются ягоды, а у черной смородины — побеги. Сначала пораженные части растений покрываются белым налетом. Позднее налет уплотняется и буреет, в нем образуются черные точечки — плодовые тела гриба.

Пораженные побеги искривляются, междоузлия укорачиваются, листья становятся мелкими, хлоротичными, ягоды осыпаются недозрелыми вместе с больным листьями. Мучнистая роса поражает главным образом молодые листья и побеги. За лето гриб развивает несколько поколений спор, которые вызывают новые заражения.

Мучнистая роса на крыжовнике развивается в течение всего лета, а на смородине — с июля, августа. Болезнь причиняет большой ущерб кустам смородины и крыжовника. Сильное поражение крыжовника мучнистой росой приводит К большой потере ягод,к отмиранию побегов. Красная и белая смородина поражаются заболеванием в меньшей степени.

Меры борьбы с болезнью.

  • Использование здорового посадoчнoгo материала и обрезка больных побегов смородины и крыжовника.
  • Опрыскивание кустов и почвы под кустами для уничтожения зимующей инфекции раствором нитрафена (200 г на 10 л воды) или раствором железного купороса (300 r на 10 л воды) весной до начала распускания почек.
  • Опрыскивание кустов в период вегетации с целью их предохранения от заражения кальцинированной содой с мылом (50 г соды и 50 г мыла на 10 л волы) несколько раз: перед цветением, затем по мере появления белого налета.
  • Обработка кустов настоем навозной жижи или сенной трухи 3-4 раза за сезон. Одну часть коровяка залить 3 частями воды и настаивать в течение трех дней. Перед использованием раствор разбавить вдвое, процедить и опрыскивать кусты вечером или в пасмурную погоду. Первое опрыскивание применяют при распускании почек, второе и третье (по необходимости) с интервалом в 10-15 дней.

Антракноз

Антрактоз смородиныПоражаются преимущественно листья, но может болезнь смородины и крыжовника проявляться на черешках, молодых побегах, плодоножках.

На листьях появляются сначала мелкие темно-бурые пятна, затем размер их увеличивается до 2-2,5 мм. Споры гриба с пораженных листьев разносятся с каплями дождя, насекомыми, ветром. При сильной степени заболевания пятна слипаются, листовая пластинка скручивается краями вверх, засыхает и опадает. Старые листья более восприимчивы к болезни, поэтому антракноз появляется прежде всего на нижних ярусах. На побегах, черешках листьев и плодоножках образуются при заражении мелкие углубленные язвочки бурого цвета. В конце июля — начале августа кусты совсем оголятся, на них остается небольшое количество молодых листьев.

Особенно интенсивно болезнь проявляется на красной смородине. Гриб зимует на опавших листьях. У больных растений уменьшается урожайность, снижается прирост молодых побегов. Особенно болезнь вредоносна в загущенных, плохо проветриваемых участках.

Меры борьбы с болезнью

  • Использование для посадки здоровых черенков смородины и крыжовника. Перед посадкой для дезинфекции черенки обрабатывают 5 минут в растворе медного купороса (100 r на 10 л воды) с последующей промывкой чистой водой.
  • Сбор и сжигание или закапывание опавших листьев осенью или ранней весной.
  • Прореживание загущенных посадок для лучшей их проветриваемости.
  • Перекопка почвы под кустами с заделкой верхнего слоя на глубину 10 см.
  • Опрыскивание растений ранней весной раствором нитрафена (200 г на 10 л воды) или медного купороса (100г на 10 л воды). Опрыскивание в период вегетации 1%-ной бордосcкой смесью: первое — до цветения, затем через 2 недели и третье — после сбора ягод, обрабатывается нижняя поверхность листьев.

Белая пятнистость листьев (септориоз)

Септориоз смородиныЗаболевание сильно поражает черную смородину и крыжовник, в меньшей степени — красную смородину. Проявляется болезнь на листьях, стеблях. На листьях сначала образуются мелкие красно-коричневые округлые или угловатые пятна, затем они белеют в центре, а по краям отчетливо проявляется бурая кайма.

В течение лета болезнь распространяется спорами гриба. Максимального развития она достигает в середине лета. Развитию заболевания способствуют высокая температура и относительная влажность воздуха, загущенные посадки. Гриб перезимовывает на пораженных побегах и стеблях.

Септориоз вызывает массовое усыхание листьев смородины и преждевременное их опадение. Больные побеги дают плохой прирост и мелкие ягоды. Особенно сильно заболевание развивается во влажные годы и в загущенных посадках.

Меры борьбы с болезнью.

  • Посадка только здорового посадочного материала из питомника.
  • Уничтожение опавших листьев ранней весной или осенью.
  • Перекопка почвы под кустами осенью или ранней весной.
  • Своевременное прореживание загущенных посадок.
  • Опрыскивание растворами нитрофена (200 r на 10 л воды) рано весной. В период вегетации посадки можно обрабатывать 1%-ной бордосской жидкостью: перед цветением и после сбора ягод, по необходимости — после цветения.
  • Внесение в почву микроудобрений, содержащих цинк, медь, марганец, бор, из расчета 6 г на 10 кв.метров одновременно с минеральными удобрениями.

Бокальчатая ржавчина

Ржавчина листьевОт этой болезни поражаются листья,завязи, цветки, плодоножки и ягоды смородины и крыжовника. В июне на пораженных органах появляются крупные оранжевые подушечки. На листьях они расположенных с нижней стороны. Листья, особенно при поражении черешка, деформируются и опадают. Деформируются также ягоды, становятся однобокими, рост их прекращается, они засыхают и опадают.

 

Споры гриба ягодных кустарников попадают на осоку, и болезнь продолжает развиваться здесь на листьях в течение лета и сохраняется зимой. Весной споры прорастают и заражают листья крыжовника и смородины.

Развитию бокальчатой ржавчины способствует повышенная влажность и расположение кустарников в пониженных и влажных местах, где вблизи растут осоки. Поражается этим заболеванием также красная и белая смородина.

Меры борьбы с болезнью.

— Уничтожение осок, растущих в радиусе до 0,5 километра от участка. Дренирование избыточно увлажненных участков.

— Опрыскивание ягодников 3%-ной бордосской смесью (300 г медного купороса с добавлением 300 г извести на 10 л воды) в период набухания почек. Применять опрыскивание при ежегодной сильной вредоносности болезни.

Махровость черной смородины

Махровость смородиныЗаболевание сначала проявляется на листьях смородины или крыжовника. Больные листья становятся трехлопастными вместо пятилопастных; с заостренными концами, по краям с крупными редкими зубчиками, утолщается пластинка, исчезает или слабеет специфический для черной смородины аромат. Наиболее типичные признаки заболевания возникают на цветке. Из сростнолепестных они становятся раздельнолепестными. Чашечка, венчик, тычинки цветка превращаются в узкие фиолетовые чешуйки. Пораженные цветки засыхают и опадают. Ягоды практически не формируются или они уродливые, не представляющие никакой хозяйственной ценности.

Больные кусты смородины и крыжовника выделяются на фоне здоровых образованием большого количества удлиненных побегов, увеличением облиственности, ненормальной кустистостью. Степень пораженности заболеванием увеличивается из года в год.

Махровость смородины — вирусное заболевание. Передается оно с посадочным материалом и через смородинного клеща. В течение лета болезнь распространяется почковым клещом и тлей. Основным местом сохранения возбудителя махровости являются больные растения смородины.

Меры борьбы с болезнью.

  • Удаление сильно пораженных махровостью кустов и их уничтожение.
  • Обеззараживание черенков смородины путем выдерживания их в растворе нитрафена в течение 2 часов (300 г на 10 л воды) или в течение 30 минут (500 г на 10 л).
  • Весной удаление всех вздутых почек и вырезка сильно зараженных веток.
  • Опрыскивание кустов коллоидной серой (80 г на 10 л воды) перед цветением.
  • Опрыскивание кустов смородины против почкового клеща настоем из чеснока (50-100 г толченого чеснока в 10 л воды, обработку проводят сразу после приготовления настоя из расчета 10 л на 100-150 м2 площади). Первая обработка проводится после цветения, вторая — спустя 5-6 дней, посадка лука и чеснока среди кустов смородины.

Осенний душ для смородины

Уничтожать яйца вредителей на кустах смородины и крыжовника рекомендуют с помощью кипятка ранней весной, когда еще не тронулись в рост почки, чтобы не обжечь листочки.

Лет 5 назад попробовал у себя в саду применить этот способ. Осенью под кусты внес органические удобрения и перекопал почву. А ранней весной, когда снег еще растаял только частично, с большим трудом провел эту работу. На сапоги налипло столько грязи, что не мог поднять ноги, а волочил их между кустами, обливая растения кипятком. Разместил всю почву, и пришлось рыхлить ее повторно, когда она подсохла.
Поэтому я отказался от весенней дезинфекции. И вот уже 4-й год кусты смородины и крыжовника обливаю кипятком поздней осенью — в конце октября.

Выбираю для этого сухую погоду, на костре в большой кастрюле кипячу воду, выливаю кипяток в лейку и поливаю из нее кусты смородины и крыжовника по 5 л на каждый. Результаты очень хорошие — яйца тли погибают полностью, листья не закручиваются,кусты хорошо растут и плодоносят. После ошпаривания кустов, вношу под них органические удобрения и почву перекапываю под зиму.

И дрова для костра заготавливать удобнее осенью. Это для меня тоже важно — ведь мне приходится кипятить 13 ведер воды.

Горячей водой(60-65′) опрыскиваю и кусты земляники, больные нематодой. Это я делаю летом, после уборки урожая и обрезки листьев. Очень хотелось бы такой способ защиты сада применить для осеннего опрыскивания плодовых деревьев. Но к сожалению, нет шлангов для подачи кипятка на высоту 4-5 метров.

В.Л.Матвиевский. http://yxdaha.ru/bolsmorodina1/

Прочитано: 97 раз(и)

Коментувати (0)

20 Жовтень 2017

Смородина. Посадка. Розмноження. Обрізка

 

Смородина – ягода здоров’я! Чи знаєте ви про те, що денну потребу людини у вітаміні С можна задовольнити, з’ївши всього 35-40 ягід чорної смородини? А про те, що вітамін Е, яким теж багата смородина, називають вітаміном молодості? А ще про те, що в смородині виявлені сильні фітонциди, що вбивають ряд вірусів, зокрема вірус грипу? Виходить, що у нас в садах не просто кущі із смачними ягодами, з яких ми варимо вариво, а ціла природна аптека.
Смородина від латинського – Ríbes. Рід рослин з монотипної родини аґрусових (Grossulariaceae). Включає близько 150 видів. До 50 видів поширені в Європі, Азії та Північній Америці, причому деякі спускаються на південь континенту по Андах до Магелланової протоки. У рівнині Європейської частини Росії присутні 3 дикорослих види, на Кавказі – 6, більше число їх росте в Сибіру, особливо Східної.
Посадка
Саджанці смородини з відкритою кореневою системою можна садити і навесні, і восени, але краще це робити все ж восени (для середньої смуги – в першій половині жовтня). За зиму ґрунт навколо кущів осяде і ущільниться, навесні рослини рано рушать в зростання і добре приживуться. При використанні саджанців у контейнерах обмежень по термінах посадки практично немає.
Зазвичай кущі смородини садять на відстані 1-1,25 м. Щоб отримати урожай на 2-3-й рік, рослини в ряду можна посадити кілька гущі, на відстані 0,7-0,8 м. Але урожай з куща буде менший і тривалість життя трохи скоротиться.
Смородина вологолюбна і тіневитривала, проте сильного затінення не виносить.
Тому для неї краще відводити знижені, зволожені, достатньо освітлені і захищені від вітру місця (але не заболочені низини з виступаючими ґрунтовими водами!). Кращі за все – родючі легкі суглинки. На важких кислих ґрунтах чорна смородина росте погано.
На обраному місці необхідно вирівняти ґрунт, щоб не було глибоких западин і ям. Потім добре перекопати її на багнет лопати, ретельно видаливши кореневища багаторічних бур’янів. Посадкову яму глибиною 35-40 см і діаметром 50-60 см засипають приблизно на 3/4 глибини родючим ґрунтом, перемішаної з добривами – відром компосту, супер-фосфатом (150-200 г), калієм сірчанокислим (40-60 г) або деревною золою (30-40 г). Коренева система саджанця повинна бути здерев’яніла, мати 3-5 скелетних коренів завдовжки не менше 15-20 см. Надземна частина – як мінімум одна-дві гілки довжиною 30-40 см. Пошкоджені або підсушені коріння вкорочують, саджанець заглиблюють на 6-8 см вище кореневої шийки. Перш ніж засипати яму, в неї виливають піввідра води, ще піввідра – в кільцеву лунку навколо місця посадки. І відразу мульчують торфом поверхню. Землю під смородиною спушують: біля кореневої шийки на глибину 6-8 см, на відстані від неї – на 10-12 см.
При мульчуванні волога краще зберігається, і рихлити можна значно рідше.
Восени важкий ґрунт під кущами неглибоко перекопують і залишають на зиму грудками, щоб утримати запас вологи. Якщо ґрунт легкий і досить пухкий, можна обмежитися неглибоким розпушуванням (до 5-8 см) біля кущів, а міжряддя перекопати на 10-12 см.
Календар робіт
Осінь. Смородину краще саджати восени. Така особливість.
Заздалегідь готуємо місце для посадки. Для цього вибираємо добре освітлене місце. Викопуємо яму завглибшки не менше сорока сантиметрів, на дно вносимо структурні матеріали (гілки, листя, макулатуру, компост, деревну золу), додаємо органічні і мінеральні добрива.
Вибираємо саджанець хоча б з одним довгим пагоном і садимо його в яму під кутом в 30 градусів, і так, щоб верхівка була спрямована в саме сонячне місце.
Обрізаємо вершинку, залишивши над землею 1-3 бруньки. Обрізка стимулює пробудження і ріст сплячих бруньок. Відстань між саджанцями робимо не менше шістдесяти сантиметрів.
Перший рік. Восени з усіх вирослих за літо нульових пагонів (назвемо це першою хвилею) залишаємо три-чотири найбільш сильних. Гострим ножем обрізаємо у них верхівки, що стимулює появу на них в наступному сезоні гілок першого порядку. А найпотужніший крайній південний пагін укладаємо в борозенку – він стане основою другої хвилі. Обрізану вершинку з двома бруньками залишаємо над ґрунтом.
Другий рік. За літо на нульових пагонах першої хвилі відростуть гілки першого порядку, у яких восени також видаляємо верхівкові точки росту. Слабкі пагони другої хвилі проріджують, залишивши тільки чотири, і самі потужні, як і минулого року, пригинаємо і пришпилюємо в борозенку. З нього в наступному році утворюється третя хвиля. Ягід небагато.
Третій рік. Отримуємо хороший урожай на гілках першої хвилі, видаляємо точки зростання на гілках другої хвилі і нульових пагонах третьою. Пригинаємо і пришпилюємо крайній південний пагін для наступного покоління.
Четвертий рік. Отримуємо другий урожай на гілках першої хвилі і перший урожай на гілках другої. Восени вирізаємо весь кущ першої хвилі під корінь, видаляємо верхівкові точки росту у наступних хвиль і пригинаємо черговий пагін.
П’ятий рік. Отримуємо другий урожай з другої хвилі і перший урожай з третього. Восени вирізаємо під корінь кущ другої хвилі, видаляємо точки зростання на четвертій і п’ятій хвилях, і пришпилюємо наступний пагін. Коріння ж першої хвилі викопуємо, звільняючи місце під інші культури.

Догляд

Обробіток ґрунту. Для створення оптимального водного режиму ґрунт слід утримувати в пухкому, вологому і чистому від бур’янів стані.
Тому навколо кущів його спушують в міру необхідності (оптимально один раз в 2-3 тижні), не допускаючи утворення кірки і росту бур’янів, які сильно висушують землю.
Активна коренева система у смородини розміщується у верхніх, пухких поживних шарах ґрунту. Щоб не пошкодити коріння, біля кущів її спушують обережно, на глибину не більше 6-8 см. На значній відстані від кущів або між рядами можливо розпушування або перекопка на глибину до 10-12 см.
Волога добре зберігається, якщо земля навколо кущів замульчувати органічним матеріалом (торфом). У цьому випадку рихлити її можна значно рідше.
Восени важкий суглинистий ґрунт перекопують під кущами неглибоко і залишають на зиму грудкуватий, щоб краще затримувалася волога, між кущами і рядами перекопують на глибину 10-12 см. Якщо ґрунт легкий і досить пухкий, можна обмежитися неглибоким розпушуванням (до 5-8 см), близько кущів. Щоб уникнути пошкодження коренів, для перекопки слід використовувати вила.
Полив. Смородина – досить вологолюбна культура, що пов’язано з її біологічними особливостями. Брак вологи викликає в рослин смородини затримку росту, а в період формування і наливу ягід – їх подрібнення і осипання. Посушлива погода в післязбиральний період може призвести до підмерзання кущів, особливо в суворі зими. Тому смородину необхідно забезпечувати вологою у вирішальні фази її розвитку – в період інтенсивного росту і утворення зав’язі (в кінці травня – початку червня), під час формування зав’язі і наливу ягід (у першій половині червня – першій декаді липня) і після збору врожаю (в серпні – вересні). Необхідний також і підзимовий полив, особливо в суху осінь. Ґрунт зволожують на глибині кореневого шару, приблизно на 40-60 см. Витрати води становить 30-50 л на 1 кв. м поверхні ґрунту.
Поливають, напускаючи воду по борознах або в канавки глибиною 10-15 см, які проводять навколо кущів на відстані 30-40 см від гілок куща.
Обрізка. Рясне і регулярне плодоношення смородини у великій мірі залежить від систематичної обрізки куща. Ця операція викликає зростання нових, сильних прикореневих пагонів з підземної частини куща (їх називають нульовими прикореневими пагонами, або втечами відновлення). У перші 3-4 роки у кущів наростає наземна маса, через 5-6 років після посадки приступають до обрізки. На кущі залишають 4-5 гілок у віці від одного до чотирьох років. На кущах червоної смородини залишають 3-4 гілки у віці від одного до п’яти років. До обрізки й формуванню куща приступають після збору врожаю. Смородину також можна обрізати пізньої осені та ранньою весною.
Розмноження
На ділянках садівників-любителів смородину краще розмножувати здеревілими живцями або горизонтальними і вертикальними відводками.
Здерев’янілі живці для розмноження заготовлюють якомога раніше: для червоної смородини – в кінці серпня-першій половині вересня, для чорної смородини – в кінці вересня, використовуючи сильні, добре розвинені однорічні пагони.
Верхню і нижню частину з найбільш слабкими бруньками видаляють. Черешки завдовжки 18-20 сантиметрів нарізають секатором. Пагони, заражені бруньковим кліщем, з округлими набряклими бруньками занурюють у гарячу воду температури 45-46 градусів на 15 хвилин. Потім їх виймають і поміщають в холодну воду на 5 хвилин.
Висаджують живці у заздалегідь підготовлену і добре политу траншейку, на дні якої поміщають шар пухкої землі, перемішаної з перегноєм або торфом. Глибина посадки черешка повинна бути такою, щоб над поверхнею ґрунту знаходилося не більше двох бруньок, а відстань повинна становити від 10 до 15 сантиметрів. Землю навколо живців смородини добре ущільнюють.
Якщо потрібно багато матеріалу, то на відстані 50-60 сантиметрів від першої траншейки копають другу.
Якщо живці посаджені вчасно, то у них ще до настання холодів постійних з’являються каллюс (тканина, що утворюється у рослин в місцях пошкодження у вигляді напливу і сприяє загоєнню) і корінці завдовжки 0,5-2,0 сантиметра. Живці червоної смородини потрібно саджати якомога раніше, попередньо витримавши їх два тижні в підвалі у вологому піску або в холодильнику при відповідній температурі. Приблизно за тиждень-два до настання морозів живці мульчують торфом і підгортають землею шаром не більше 2-3 сантиметрів. На наступний рік раніше навесні їх розкривають. Подальший догляд полягає в поливах, розпушуванні, прополці. При відповідному догляді до осені виростають гарні саджанці, які викопують і використовують як посадковий матеріал. Можна черешки висаджувати відразу ж на постійне місце, попередньо підготувавши їх, краще по два черешка, щоб надалі швидше сформувався більш сильний кущ.
Чорна смородина добре розмножується горизонтальними відводками. Для цих цілей вибирають молоді, найбільш урожайні сильні кущі. Ґрунт під кущами добре удобрюють перегноєм. Навесні кущі проріджують, залишають 3-4 плодоносні гілки, а старі і слабкі видаляють. Після видалення в цей же рік у куща утворюються нові сильні прикореневі пагони. На наступний рік навесні до розпускання бруньок їх укладають у підготовлені борозенки завглибшки 10 сантиметрів і пришпилюють дерев’яними шпильками так, щоб пагони щільно стикалися з землею. Потім борозенку з пагоном засипають вологою рихлою землею, а зверху присипають перегноєм, торфом, виноградними вичавками. Для кращого росту пагонів смородини верхівки гілок злегка укорочують.
Через деякий час на кожній покладеної гілці з’являються пагони. Коли вони досягнуть висоти 10-12 сантиметрів, після дощу або поливу їх підгортають землею, змішаною навпіл з перегноєм.
Навряд молоді пагони відростуть ще на 10-12 сантиметрів, через 2-3 тижні підгортання повторюють. Протягом літа в міру необхідності ґрунт поливають, розпушують і видаляють бур’яни. У вологому теплому ґрунті в нижній частині молодих зростаючих пагонів, присипаних землею, утворюються коріння. До осені підгорнені пагони мають хорошу кореневу систему. У цей час відводки викопують, відрізаючи вкорінені гілки біля основи куща, ділять їх на частини так, щоб у кожного відрізу були і коріння, і пагони. Отримані таким чином саджанці використовують як посадковий матеріал. Для того щоб не знижувати урожай ягід з куща, відводків вирощують менше. З молодого плодоносному куща можна отримати в середньому до 25-30 саджанців.
При розмноженні вертикальними відводками підбирають найбільш сильні кущі. Навесні їх коротко обрізають. Після обрізки виростають молоді пагони, які в кінці травня підгортають до половини пухкою вологою землею. Краще землю перемішати з перегноєм або торфом. Через два тижні підгортання повторюють і приблизно через такий же час проводять третє підгортання, при якому горбик землі повинен бути висотою не менше 25 сантиметрів.
Горбок цей мульчують. Протягом літа землю поливають, спушують, видаляють бур’яни і при необхідності знову мульчують.
Восени землю навколо кущів розгрібають, вкорінені пагони відрізують і використовують для посадки на постійне місце. Слабкі вкорінені пагони висаджують на дорощування.

Хвороби та шкідники

Смородина стіклянниця
Смородина стіклянниця пошкоджує пагони смородини. Якщо ви побачите метелика зі склоподібно-прозорими крилами, на кінцях яких поперечні смуги і помаранчева облямівка, то це саме вона і є.
Вони вилітають у травні-червні і відкладають по одному яєчку близько бруньок. Відроджена гусениця через бруньки проникає всередину пагонів, харчуються деревиною і серцевиною, робить всередині ходи. Пошкоджені пагони засихають і в’януть. Зимують у стадії дорослих гусениць всередині пагонів, там же і заляльковуються.
Ознаки зараження стіклянницею: короткий приріст, слабке цвітіння, ягоди починають дозрівати раніше. Якщо ваші кущі смородини підсихають в кінці цвітіння і на початку дозрівання плодів, то це повинно вас насторожити. Зрізавши пагін, там можна виявити білих з чорною головою гусениць. Всі підсихаючі гілки треба зрізати і спалювати.
Бруньковий кліщ
Бруньковий кліщ викликає розростання і деформацію бруньок смородини. Такі бруньки здуваються, не розпускаються і засихають. Ці кліщі виповзають з ґрунту коли температура повітря досягає 12 градусів і вселяються в бруньку (до 1 тисячі у бруньці). Крім цього, кліщ переносить вірус махровості квіток; плодів у цьому випадку також не буде. Необхідно вирізати й спалювати заражені гілки, мульчувати кущі товстим шаром моху, трави або іншим мульчуючим матеріалом для перешкоди виходу кліщів.
Попелиці
Переносять вірус махровості квіток також і попелиці. Вони зимують близько бруньок і тут найголовніше – не пропустити їх масове розмноження. Як тільки починають рости молоді пагони, уважно оглядайте нижню сторону листка і при появі дрібної мушки (це матка) прополощіть мильним розчином верхівки. Після огрублення тканин попелиці вже не будуть на них зазіхати (вони люблять тільки молоді й ніжні тканини).
Мурашки, головні поширювачі попелиці, можна відлякати, закладаючи в мурашники пагони м’яти або споруджуючи ловчі пояси з незасихающим клеєм на стовбурах дерев.
Борошниста роса
Борошниста роса з’являється теж тільки на молодих тканинах. Тут насамперед потрібно прополоскати мильним розчином (шматок господарського мила на відро) або мильно-зольним розчином (1 кг чистої деревної золи розмішують в 10 л злегка підігрітої води, настоюють 7-10 діб, зрідка помішуючи. Перед обприскуванням додають 40-50 г господарського мила). Можна просто посипати кущі хворої малини, агрусу, чорної смородини золою. А ось ще один рецепт: в середину куща навесні кладуть свіжий гній, аміак з нього випаровується і охороняє від збудника борошнистої роси (для надійності ще й обприскати гнойовою рідиною – добре перепрілий гній залити водою (1:3), настоювати 3 дні, розбавити водою (1:3)).
Можна обприскувати кущі настоєм сіна (1 кг сіна заливають 3 л води і настоюють протягом 3 діб, потім проціджують і розбавляють 1 л настою 3 л води, повторюють обприскування через 5-7 днів кілька разів). Допомагає також Фітоспорін, препарат на основі бактеріальної культури, що захищає також від інших грибкових і бактеріальних захворювань.
Ще з народних методів: обприскування молочною сироваткою, хлібним квасом (1 / 3 трилітрової банки житнього хліба заливаються водою + 3 столових ложки цукрового піску. 1 літр такого квасу розлучається у відрі води і використовується проти борошнистої роси).
Гриб, збудник борошнистої роси зимує на опалих ягодах, листках і уражених пагонах, тому їх потрібно видаляти. Також доведеться обрізати рано навесні уражені борошнистою росою молоді пагони.

Аґрусова вогнівка
Аґрусу, червоній і чорній смородині докучає на листках вогнівка. Жовтувато-білі, потім сірувато-зелені гусениці завдовжки до 11 мм виїдають м’якоть і насіння ягід, які передчасно червоніють. Нерідко виявляються обплутаними павутиною декілька листків та ягід. Метелики з темно-сірими передніми крилами вилітають перед цвітінням аґрусу та смородини і відкладають яйця всередину квітів.
Гусениці з осені йдуть у ґрунт на заляльковування, тому тут допомагає мульчування під кущами товстим шаром мульчі (не менше 12 см) – навесні вони не вилізуть з ґрунту. Також потрібно знищувати хворі ягоди і обприскувати рослини відваром пасинків і бадилля томатів (4 кг бадилля прокип’ятити в 1 відрі води на повільному вогні, процідити і до 3 л відвару добавить 40 г мила).

Вирощуємо червону і білу смородину

Батьківщиною червоної і білої смородини є Європа і Сибір, тому так привильно вона відчуває себе в наших садах. Ми часто читаємо хвалебні гімни, складені на честь чорної смородини. Безперечно, вона дуже корисна, але її сестри не набагато поступаються їй і за смаком, і по цілющості. Так, наприклад, ягоди червоної смородини виводять з організму солі ртуті, кобальту, олова, свинцю. Півкіло червоної смородини містить стільки ж вітаміну С, скільки три великих лимона.
Дику смородину можна зустріти в горах, на лісових галявинах, у чагарниках. Плоди червоної смородини містять вітаміни С, А, В1, В2, РР, К, Е, мікроелементи, кислоти, пектини.
У харчуванні дітей і літніх людей червона смородина просто незамінна. Дорослим вона так само допомагає зберегти здоров’я, спортсменам надає додаткові сили.
Наші бабусі та прабабусі охоче використовували цілющі властивості червоної і білої смородини для лікування домочадців. Смородиновий сік, розведений водою, не лише втамовує спрагу при підвищеній температурі, але і діє як жарознижувальний і протизапальний засіб.
Смородина червона, або Смородина звичайна, або Смородина садова (лат. Ribes rubrum) – маленький листопадний чагарник сімейства аґрусових (Grossulariaceae).
Червона та біла смородина мають однакову біологію розвитку, але трохи відмінну від біології чорної смородини. Біла смородина є різновидом червоної й відрізняється від неї лише кольором і смаком плодів.
Ареал розповсюдження знаходиться в лісовій зоні по всій Євразії, де вона росте в дикому вигляді. Зустрічається на лісових галявинах, на берегах річок або струмків, утворює зарослі.
Коренева система проникає в землю так само глибоко, як і у чорної смородини.
Щорічно від основи виростають пагони, з яких найбільш сильні залишають на формування куща, слабкі видаляють.
Листки чергові, п’яти-, трилопатеві або цільні. Плодові бруньки численні. На однорічній деревині вони розташовані поодиноко, а на дворічній та багаторічній – групами. Плодова брунька, закладена в пазусі листа однорічного пагона, навесні розпускається і дає квіткову кисть, і з неї в подальшому розвивається плодоносна кільчатка, яка живе трохи довше, ніж у сортів чорної смородини. У вегетацію червона і біла смородина вступає раніше чорної. Плід – багатонасінна ягода. У червоної вона має червону, темно-червону, світло-червоне або рожеве забарвлення, а у білої – білуваті або жовтувату. Форма ягоди – кругла, овальна і грушовидна.
Ягоди червоної і білої смородини містять цукор, кислоти, ароматичні речовини та вітаміни. Останніх помітно менше, ніж у чорної, особливо вітаміну С.
Використовуються плоди для споживання в свіжому вигляді, а також для приготування варення, соків, мармеладу, желе і т. д.
Вибір місця і підготовка ґрунту
Червона та біла смородина досить невибаглива: її можна вирощувати на різних за родючістю ґрунтах. Вона не виносить лише сирих, заболочених і сильно затінених місць. Всі відомі сорти практично самозапильні, але, як багато ягідних культур, максимальні врожаї смородина дає при додатковому запиленні пилком інших сортів.
Найкраще ця культура буде плодоносити на відкритих, добре освітлених місцях. При недостатньому освітленні ягоди гірше забарвлені і менш солодкі. Смородина перевагу відає пухким, легким суглинистим й супіщаним ґрунтам, нейтральні або слабокислі по кислотності.
Якщо ґрунти на весні довго перезволожені або місце низьке, то червону і білу смородину слід садити на невисоких грядках.
Посадка і догляд
Смородина любить сонячні місця, захищені від холодних вітрів, родючий і пухкий ґрунт. Саджанці найкраще висаджувати ранньою осінню, на самому початку вересня. Упустити термін небезпечно: саджанці не встигнуть вкорінитися і підготуватися до зими.
Схема посадки залежить від особливостей сорту, які диктують, якими стануть дорослі рослини. Компактним, що ростуть просто кущах досить 1-1,25 х 1,25 м; розкидистим, пишним знадобиться відстань не менше 1,5 м. Більшість сучасних сортів високо самозапильні.
Для посадки смородини потрібно заздалегідь, за 2-3 тижні, викопати яму глибиною 40 см і шириною 50-60 см (щоб ґрунт, яким ми її заповнимо, встиг осісти). Землю ретельно перемішати з органічними та мінеральними добривами: 8-10 кг компосту (перегній, торф), 150-200 г суперфосфату, 30-40 г калію сірчанокислого або деревної золи. Рослину можна садити прямо або похило – для кращого утворення додаткових коренів.
Після посадки рясно полити і замульчувати перегноєм або торфом. Потім гілки треба сильно обрізати, залишивши 10-15 см з 3-4 бруньками.
Смородині будуть корисні підгодівлі: органіка, азот, калій, фосфор. Ось тільки хлор вона не переносить, та комплексні добрива потрібно підбирати з урахуванням цієї особливості.
Рясний, але не дуже частий полив необхідний під час росту пагонів, цвітіння, плодоношення і восени, після збору ягід.
Кущі смородини зимостійкі. Під снігом їм не страшний мороз до -45 ° С. Набагато небезпечніше весняні заморозки, які пошкоджують квітки і зав’язі. У таких випадках рекомендується вкривати кущі нетканим матеріалом.
Обрізка і формування куща
Червона та біла смородина проявляє велику вимогливість до освітлення, погано плодоносить при загущенні. Обрізка червоної і білої смородини має деякі відмінності від обрізки чорної смородини, засновані на відмінностях біології їх розвитку і плодоношення. Плодові бруньки в червоної і білої смородини, в основному, утворюються біля основи річних пагонів, а також на кільчатках – маленьких (2-3 см) багаторічних плодових гілках. Тому в них і більш старі гілки також є плодоносними, тобто кущ червоної смородини не вимагає такої частої омолоджуючої обрізки, як чорна смородина.
Обрізку смородини проводять у період спокою пізньої осені або ранньої весни. Кущі формують з 16-20 гілок різного віку. Щорічно залишають 3-4 добре розвинених нульових пагони. Вирізають слабкі старі гілки, які досягли 7-8 річного віку. Однорічні прирости не вкорочують, на їх верхівках розташовані квіткові бруньки.
Починають з видалення гілок, які ростуть дуже далеко або дуже низько або перетинаються з іншими, заважаючи їх росту. При цьому, намагайтеся не пошкодити кільчатки – коротенькі (2-3 см) гілочки з бруньками: навесні з них розпустяться квіткові кисті. Укоротіть приблизно наполовину молоді пагони на основних гілках. Обрізайте пагони на бруньку, спрямовану вгору і назовні куща. Зрізи діаметром понад 8 мм слід замазати варом.

Сорти червоної і білої смородини
Рання солодка. Кущ великий, середньо розкидистий. Ягоди масою від 0,7 до 0,8 грама, темно-червоні, доброго смаку, дозрівають дружно, при дозріванні довго не осипаються. Врожайність до 6 кілограмів з куща. Сорт зимостійкий, слабо уражається борошнистою росою, нестійкий до антракнозу.
Версальська біла. Кущ середньо рослий, середньо розкидистий. Ягоди великі, масою в середньому 1,1 грама, округлі, жовтуваті, прозорі. Смак смородини кисло-солодкий освіжаючий, з приємним поєднанням кислоти і цукру. Ягоди виключно хороші як в свіжому вигляді, так і для переробки. Урожайність висока – до 10 кілограмів з куща. Сорт зимостійкий, відносно стійкий до хвороб і шкідників.
Голландська рожева. Кущ середньо рослий, прямостоячий, рідкісний. Ягоди середні або великі, масою від 0,8 до 1,0 грама, рожеві красиві, кисло-солодкого смаку, при дозріванні не обсипаються. Урожайність – до 5 кілограмів з куща. Сорт уражається борошнистою росою та антракнозом.
Пізнього строку дозрівання
Варшевича. Кущ сильний, потужний, високий, витривалий, слабо розкидистий. Ягоди від середніх до великих, округлі або злегка здавлені з полюсів, темно-пурпурові, кисло-солодкого смаку з переважанням кислоти над солодкістю. Використовують їх головним чином для переробки. Урожайність висока – до 6,3 кілограма з куща. Борошнистою росою та антракнозом помітно уражається тільки в роки, сприятливі для поширення грибних хвороб.
Голландська червона. Кущ могутній, досить високий, густий, помірно розлогий. Ягоди смородини в городі середнього розміру, округлі, червоні, з прозорою шкіркою, соковиті, кисло-солодкого смаку, при дозріванні не обсипаються, використовуються у свіжому вигляді і для переробки. Урожайність висока – до 7 кілограмів з куща, але при гарному догляді можна зібрати і до 15 кілограмів. Перший урожай дає на третій рік після посадки, а в пору повного плодоношення вступає на шостий-восьмий роки. Сорт уражається борошнистою росою та антракнозом.
Перспективні сорти червоної і білої смородини
Білоплідні сорти смородини які дозрівають в липні.
Середина липня:
Біла фея (Алмазна). Густий, злегка розкидистий кущ середнього розміру дає до 5 кг ягід. Сорт стійкий до хвороб, слабо уражається шкідниками. Ягоди середньої величини, прозорі, дуже смачні.
Версальська біла. Кущ середнього розміру, врожайність середня – до 3 кг, сорт не дуже зимостійкий і не стійкий до антракнозу. Ягоди середнього розміру, прозорі, жовтуваті, смачні.
Кінець липня:
Смольяніновська. Сильнорослий, розлогий, рідкісний кущ дає від 4 до 9 кг ягід. Сорт відрізняється комплексною стійкістю до грибних захворювань. Кисть довга, ягоди досить великі, білі, прозорі, з приємним смаком. Довго зберігаються на кущах, не втрачаючи смакових якостей.
Розмноження
Одним з найбільш простих і доступних кожному садівникові-любителю способів розмноження смородини є розмноження здеревілими живцями. Безсумнівна перевага цього способу в тому, що він дозволяє завести в саду нові бажані сорти без зайвого клопоту.
Живці для висадки навесні заготовляють в жовтні-листопаді до настання сильних морозів.
Їх беруть з однорічних пагонів без будь-яких ознак хвороби.
Вибравши здоровий здерев’янілий пагін, з нього вирізають держак довжиною 25см. З держака обережно обривають листя і обидва кінці умочують в розплавлений садовий вар або парафін, щоб він не втрачав вологу при зберіганні.
До посадки живці зберігають закопаними в снігу або в холодильнику на полиці під морозильною камерою.
Навесні живці садять на спеціально підготовлених і удобрених грядках, уздовж середини яких викопують борозну глибиною 15см. Перед посадкою нижній кінець держака з садовим варом зрізують гострим ножем.
Живці саджають на відстані 20см один від одного. При цьому, на поверхні залишають лише 1-2 бруньки черешка, а під землею – не менше 4-х бруньок.
Живці присипають землею обережно, щоб не пошкодити бруньки над і під поверхнею землі. Ґрунт навколо живців ущільнюють.
Потім грядки рясно поливають і мульчують дрібним торфом або перегноєм, що сприяє збереженню вологи. Для затримання вологи використовується стара килимова доріжка. Коли живці укорінятимуться, молоді рослини можна пересадити на постійне місце.
Хвороби та шкідники
Ворогів у смородини чимало. Вони позбавляють нас врожаю і часто поширюють небезпечні для смородини хвороби.
Наприклад, бруньковий кліщ переносить вірусне захворювання – махровість. Щоб уникнути його, потрібно дотримуватися загальні рекомендації:
• Купувати саджанці тільки в надійних виробників.
• Для розмноження брати відводки і черешки здорових рослин.
• Вибирати сорти, найбільш стійкі до шкідників і хвороб.
• Регулярно, уважно оглядати кущі. При перших ознаках появи шкідників чи хвороб відразу ж приймати заходи.
• Радикальний метод боротьби з махровістю смородини – знищення куща.
Сильно вражений кущ необхідно зрізати до рівня ґрунту. І протягом наступного року в міру відростання молодих пагонів кілька разів обробити рослину акарицидами, наприклад Неорон.
Якщо червона смородина пошкоджена листовою галовою попелицею, на верхній стороні листа утворюються здуття червоного кольору. При сильному пошкодженні листя засихають і опадають, знижується і урожай.
Жовтий аґрусовий пильщика об’їдає листя. Методи боротьби – обприскування отрутохімікатами (бажано з нижнього боку листа).
Смородина стіклянниця відкладає яйця в тріщини і механічні пошкодження кори в основі пагонів. З’явилися через два тижні гусениці проникають всередину гілок і прогризають ходи в серцевині.
Єдиний спосіб боротьби – видалення пошкоджених гілок.
При пошкодженні червоної смородини борошнистою росою, септоріозом і антракнозом допоможуть обприскування, але вони, як правило, ефективні тільки при перших ознаках захворювання.
Спори грибних захворювань зимують на опалому листі. Тому восени з-під кущів необхідно прибирати рослинні залишки, а ранньою весною, коли ще не розпустилися бруньки, обприскувати рослини концентрованим розчином мінеральних добрив (500 г нітроамофоски або сечовини на 10 л води).

Обрізка смородини

Розрізняють білу, чорну та червону смородину, кожен вид має особливі властивості зростання, і як відомо обрізка смородини чорної, червоної і білої проводиться по-різному.

Обрізка смородини білої і червоної:

Висаджують рослини з 3-5 штамба, які сильно вкорочують, інші пагони смородини обрізають до рівня ґрунту. Садять глибше на 10 см, щоб створити сприятливі умови для базальних пагонів. Пізніше сильні пагони, що розвинулися з ґрунту, залишають відростати так, щоб дорослий кущ мав 7-8 повноцінних штамбів. Всі інші ростуть з ґрунту пагони видаляють. Пагони подовження у сортів з великою силою зростання в певний момент вкорочують приблизно на половину. Бічні гілки смородини обрізати потрібно щорічно на 3-5 бруньку. Червона смородина формує квітки на дворічній та багаторічній деревині, тобто на укорочених пагонах і букетних гілочках, а також часто на верхівках довгих пагонів. Ці верхівкові бруньки видаляються при обрізку смородини.
З 4-го або 5-го року посадки починають видаляти найстаріші штамби (їх можна розпізнати по чорній корі). При обрізці смородини старі штамби послаблюють пагоноутворення і дають дрібні ягоди на коротких кистях. Натомість відбувається утворення інших пагонів від штамба або з ґрунту. Всі слабкі і тонкі пагони з ґрунту періодично видаляють, точно так само як і всі зайві, щоб загальна їх кількість не перевищувала 8, максимум 10. Червону смородину можна вирощувати і як живопліт на дротовому каркасі. Для цього 3-5 молодих пагонів рівномірно розподіляють на самій нижній дроті і злегка укорочують. Обрізку смородини на плодоношення і омолодження штамбів роблять так, як вже описано. Кущі саджають в ряд на відстані 1-1,2 м і видаляють всі гілки, що виходять за межі посадки.
У обрізку смородини штамбові форми дуже популярні в невеликих садах. Висота штамба таких культур від 40-50 до 80-90 см. підщепою служить смородина золотиста (Ribes aureum). Всі виникаючі пізніше пагони потрібно видаляти при обрізці смородини як підщепних дичках. Кінцеві прирости щорічно обрізають сильніше, ніж на кущах, що б посилити пагоноутворення. Бічну плодову деревину обрізають на 3 бруньку. Оскільки нові пагони не можуть відростати з ґрунту, штамб шляхом обрізки смородини потрібно періодично міняти на сильні базальні пагони з місця щеплення, починаючи з 4-го року посадки. Всі слабкі і зайві пагони періодично видаляють (потрібно стежити, щоб загальна кількість основних гілок не перевищувало 6). Якщо виникає необхідність замінити старий центральний провідник, то методом обрізки смородини, крону переводять на інші сильні скелетні гілки і підв’язують до кілка.

Обрізка смородини чорної:

Чорна смородина росте зовсім інакше, ніж червона. Її штамби твердіші; квітки розташовані як на довгих однорічних пагонах, так і на копцях старої деревини, тому після обрізки саджанця смородини кінцеві прирости не коротшають. Часто вони утворюють зав’язі на усіх бруньках, і навіть формують укорочені пагони і без обрізки смородини. Важливим є проведення проріджування пагонів, що розвиваються з ґрунту, і слабких звисаючих бічних пагонів. Оскільки чорна смородина кущиться не так густо, можна залишати на дорослому кущі від 7 до 10 штамбів.
Як і у червоної смородини, обрізають 4-6 літні штамби на низько розташовані, сильні бічні пагони або, якщо такі відсутні, до рівня ґрунту. Таким чином шляхом обрізки смородини пагони міняють на нові, які щорічно розвиваються з ґрунту в кількості 1-2. Їх вкорочують наполовину після закінчення 1-го року, якщо вони занадто сильно відростають. Всі здатні до пагоноутворення штамби і гілки залишають і відразу ж після зняття врожаю переводять на сильні низькі пагони. Те ж відноситься це і до надто високих гілок. Стара деревина зі слабкою пагоноутворювальною здатністю дає маленькі ягоди і короткі грона.
Обрізку смородини набагато простіше проводити взимку.

 

Автор: Василь Дутка

Джерело: http://porada.biz.ua/2013/02/smorodyna-posadka-rozmnozhennya-obrizka/

Прочитано: 142 раз(и)

Коментувати (0)

02 Липень 2017

Що лікують літні ягоди

Літній сезон можна перетворити на 3-місячне оздоровлення, омолодження, профілактику та лікування від більшості існуючих проблем зі здоров'ям. Для цього потрібно лише щодня вживати ягоди.

yagodu.jpgyagodu_1.jpg

Читати далі...

Прочитано: 275 раз(и)

Коментувати (0)

11 Травень 2017

Малина весной. Ремонтантная малина.

Прочитано: 274 раз(и)

Коментувати (0)


Copyright &copy 2009-2018 http://sadok.vln.dp.ua/

| Новини| СП по садовим рослинам та супутнім товарам| Календар садівника| Відеоуроки| Мої рослини на продаж| Виноград| Суниця-полуниця| Плодові дерева| Персики, нектарини| Ягідні кущі| Садові квіти| Добрива, хімікати, освітлення, полив, поради| Ландшафтний дизайн, декоративне садівництво |