Як внесення добрив впливає на врожай
Основні групи добрив — це органічні, мінеральні і мікродобрива.
До органічних добрив відносяться гній, торф, пташиний послід, сидерати, різні компости. Ці добрива універсальні, вони містять всі необхідні для життя рослин поживні елементи.
Гній найбільш ефективний на малоокультуренних дерново-підзолистих грунтах (поширених в Північно-Західному регіоні) з низьким вмістом гумусу. При внесенні гною важкі грунти стають більш пухкими, а легкі — зв’язними, краще утримують вологу і поживні речовини. Навесні краще вносити напівперепрілий і перепрілий гній. Не багатьом культурам показаний свіжий гній (наприклад, огіркам), для більшості рослин він не придатний (можна спалити коріння саджанців, якщо покласти свіжий гній в посадкову яму).
Торф в основному використовують для приготування компостів і поживних сумішей при вирощуванні розсади. Торф містить велику кількість азоту, але він важко засвоюється рослинами. У свіжому торфі є багато шкідливих домішок (сполуки сірки, окису заліза), тому торф найкраще компостувати. У компостах, найчастіше, торф змішують з гноєм 1:1. Іноді в них додають вапно (до 10 кг на 1 т) і фосфоритне борошно (15-20 кг на 1 т). Маючи здатність вбирати в себе велику кількість вологи і газів, торф незамінний для компостування з фекаліями. У суміші з ними торф утворює дуже гарне добриво землистого кольору без запаху (на чому заснований принцип роботи торф’яних біотуалетів).
В якості сидератів (зелених добрив) в Нечорноземній зоні застосовують суміші трав (в основному, бобових), вирощених на тому ж місці, де передбачається внесення добрив.
Компостують зазвичай пташиний послід з торф’яною крихтою, сапропель (озерний мул) з торфом, гноєм або гноївкою. Важливо, щоб компостна купа весь час була вологою, але закладати її в низьких місцях, затоплюваних водою, не можна, тому що продукти розкладання вимиваються. Компост з побутового сміття краще використовувати добре перепрілим. Приготовлені компости корисно вносити під буряк, ріпчасту цибулю, огірок.
Мінеральні добрива дають можливість тільки заповнити недолік тієї чи іншої поживної речовини, структуру ґрунту вони не покращують.
В якості мінеральних добрив застосовують складні комплексні добрива, що містять два або більше поживних елементів (нітрофоска, нітроамофоска, дінітроаммофоска, азофоска, карбоаммофоска, метафосфат кальцію, амофос, діамофос та ін.). Комплексні добрива відрізняються високим вмістом поживних речовин, володіють хорошими фізичними властивостями, а головне, ці добрива вже змішані в потрібних пропорціях. Особливо цінні добрива, що містять три основних елементи (N, P, K) і добавки мікроелементів.
Азотні добрива найбільш ефективні на дерново-підзолистих грунтах і менш ефективні на багатих органікою заплавних грунтах і чорноземах, малоефективні на освоєних торфовищах. Азот мінеральних добрив підсилює ростові процеси рослин, але при його надлишку затримується розвиток і терміни дозрівання врожаю, особливо у плодових культур, затягуючи їх вегетацію. Внесення фосфорно-калійних добрив згладжує шкідливий вплив надлишку азоту.
Відомо також, що дія азоту знижує стійкість рослин до хвороб і шкідників, а дія фосфору, калію і мікроелементів, навпаки, підвищує.
Фосфорні добрива необхідні при вирощуванні овочів на дерново-підзолистих грунтах, лучно-болотних і низинних торфовищах. Фосфор потрібен рослинам, насамперед, в початковий період вегетації. Він прискорює розвиток рослин, підвищує стійкість їх до хвороб, покращує якість і збереженість врожаю.
Калійні добрива прискорюють дозрівання овочів і покращують якість врожаю. Ці добрива особливо потрібні на легких підзолистих грунтах, а також на піщаних, супіщаних і лучно-болотних заплавних.
В якості калійного добрива використовують деревну золу, так як в ній міститься 5-10% калію. Крім калію, в деревній золі є вапно, фосфор і мікроелементи — бор, марганець та інші. При внесенні золи зменшується кислотність грунту. Під рослини золу можна вносити і навесні, і восени.
Магнієві добрива особливо необхідні на легких за механічним складом грунтах і торфовищах. Важливе джерело магнію — гній.
З мікроелементів найбільше значення для овочевих культур мають бор, молібден, мідь, цинк, марганець. Особливо велика потреба в мікроелементах у цвітної капусти, столових буряків, огірка та томата. Мікродобрива використовують при замочуванні насіння, при внесенні основного добрива перед посівом, у вигляді позакореневих підживлень.
Найбільший ефект дає спільне застосування органічних з повним поєднанням мінеральних добрив. Зазвичай основну масу добрив вносять під час осінньої обробки грунту з глибоким закладенням в грунт, де створюються оптимальні умови для повного використання їх рослинами. Під осінню і весняну оранку вносять органічні, фосфорні та калійні добрива. Легко розчинні і легко вимиваються з грунту дощами і талими водами азотні добрива вносять навесні під переорювання до посіву або посадки рослин.
При посіві можна вносити добрива в рядки одночасно з посівом насіння і в лунки або посадочні ями при посадці розсади або саджанців. Це забезпечить харчування молодих рослин, для яких в початковий період росту малодоступні глибоко закладені добрива. Дуже ефективно діє внесення добрив разом з посівом для ранньостиглих і культур з дрібним насінням (салат, редиска, морква, цибуля, кріп).
Будь-які добрива слід вносити рівномірно.
Восени азот або не вносять, або застосовують мінімально!
Прочитано: 1062 раз(и)
Формировка, обрезка алычи, сливы, вишни, черешни, абрикоса, персика кустом
Прочитано: 1151 раз(и)
Гортензія
Найбільш поширеними формами садових гортензій є кущові види з великими кулястими суцвіттями. Наприклад:
Гортензія крупнолистна
Гортензія волотиста
Гортензія пильчата
Гортензія Саржента
Гортензія черешкова
Гортензія дуболистна
Найвитривалішою (холодостійкою) є волотиста гортензія. Її пагони добре визрівають до осені і не пошкоджуються морозами до - 40 С. На зиму їх не вкривають, захисту потребує лише коренева система і то в безсніжні морози. Деревоподібна гортензія не є дуже холодостійкою, але після обрізки підмерзлих пагонів, швидко відновлюється і в той же рік цвіте. Крупнолиста, пильчата та інші, поки рідкісні у нас гортензії, недостатньо зимостійкі і вимагають укриття. Багато сортів зовсім не зимують у відкритому грунті. У крупнолистних (садових) гортензій під час пізніх весняних заморозків часто підмерзають квіткові бруньки, після цього садові гортензії можуть не цвісти.
Умови вирощування
Гортензії садять на сонці або півтіні у захищеному від холодних вітрів місці. Найсвітлолюбною є волотиста гортензія. Хоча варто зазначити, що в умовах нестачі освітлення все гортензії формують розсипчасті суцвіття і цвітуть не так рясно.
Всі гортензії вологолюбні, їм необхідний систематичний, рясний полив і мульчування грунту. Дорослі волотисті гортензії можуть переносити досить тривалу посуху.
Гортензії краще ростуть на підкисленому ґрунті (з додаванням кислих торфів, перегною. Попелом не удобрюють). Калій же сприяє кращому цвітінню і підвищенню зимостійкості гортензій. Але вносити його краще у вигляді сульфату калію, але не золи.
У кольорових крупнолистних гортензій кислотність грунту і наявність у ній різних хімічних елементів, в першу чергу алюмінію і заліза, впливають на забарвлення суцвіть. Кисліший грунт і велика концентрація алюмінію і заліза роблять квітки синіми, а нейтральний та лужаний - рожевими.
Волотиста гортензія погано переносить пересадку в дорослому стані. Решту гортензій можна пересаджувати, підбираючи краще місце.
Розмноження
Живцями
З молодих пагонів, що виросли в цьому ж році, нарізають короткі зелені живці і поміщають для зростання в горщики, які заповнені сумішшю торфу, піску і перегною (або просто в землю).
Живці утопляют в землю не занадто глибоко, поливають і накривають пластиковою пляшкою. Укорінені живці висаджують на постійне місце.
Таким методом можна розсаджувати гортензію аж до середини літа.
Поділом куща
Навесні необхідно викопати кущ і розділити на стільки частин, скільки бруньок ви виявите. Присипте вугіллям розділене коріння, щоб уникнути хвороб і посадіть в заздалегідь підготовлені ями.
Нові паростки з’являться в цьому ж році, але цвістимуть тільки з наступного.
Відводками
Робиться це так: молоді однорічні пагони пригинають до землі і закопують його серединну частину з бруньками так, щоб верхівка відростка стирчала з-під землі. Перед цим зішкребіть кору близько бруньки на тій частині стебла, яка закопується, і мокніть її в корневин.
Через 2-3 тижні обережно відокремте укорінений пагін від материнської рослини.
Прочитано: 1124 раз(и)
Жовтень 26.10.2015
Ось і дочекалися справжньої барвистої осені.
Поки милуємось яскравими кольорами кінця жовтня, обдумуємо плани поточних садових робіт.
Що робить з листям, яке опадає?
Існує декілька версій використання опалого листя:
-просто перекопати разом з листям (спосіб прийнятний для декоративних, а не плодових дерев, так як разом з листям закопуємо зимуючих шкідників та грибкові хвороби). При обробці грунту та опалого листя ЕМ-препаратами листя за зиму перетрухне без розповсюдження болячок;
-згребти листя та закомпостувати. При правильно проведеному компостуванні, обробці ЕМ-препаратами, температура компосту підвищується до 70 градусів, при якій збудникам хвороб та шкідникам немає шансів вижити. Потім цей компост використовуємо як органічне добриво;
-згребти листя та спалити. В такому разі листя дуже швидко перетворюється на стерильний попіл, який теж є мінеральним добривом з приблизно таким складом:
CaCO3 (карбонат кальцію) — 17%
CaSiO3 (силікат кальцію) — 16,5%
CaSO4 (сульфат кальцію) — 14%
CaCl2 (хлорид кальцію) — 12%
K3PO4 (ортофосфат калію) — 13%
MgCO3 (карбонат магнію) — 4%
MgSiO3 (силикат магнію) — 4%
MgSO4 (сульфат магнію) — 4%
NaPO4 (ортофосфат натрію) -15%
NaCl (хлорид натрію) — 0,5 %
Крім того, не варто відкладати наступні роботи:
- обрізання ягідних кущів та плодових дерев (крім персиків та нектаринів - їх навесні обрізають, по квітам);
- обприскування дерев (залізним купоросом, бо мідний застосуємо навесні), можна обробити дерева карбамідом,
- обкопування штамбів дерев на діаметр крони разом із внесенням перегною, осінніх мінеральних добрив, попелу (до речі, попіл підвищує морозостійкість дерев, кущів);
-поливання дерев (якщо є така можливість) - "напоєні" дерева краще зимують;
-побілка штамбів дерев. Так, саме восени. Це захистить штамби від сонячних опіків та розтріскування при великих перепадах температур (наприклад, у лютому: коли вдень темна кора досить швидко перегрівається на сонці, а вночі замерзає). Якщо готуєте побілку з глини та вапна - то її потрібно оновити в БЕРЕЗНІ, до активізації шкідників. Готова садова фарба добре зберігається на деревах до весни. Садоводи радять додавати у садову фарбу карбофос - таку собі несподіванку для короїда (15г карбофосу на 1л.фарби);
- посадка зимових часнику та цибулі, посів кропу, петрушки, салату, моркви, руколи тощо;
- ще можна садити цибулинкові квіти: тюльпани, нарциси, лілії, крокуси, тощо.
І тоді садок буде гарним та врожайним 
Прочитано: 2813 раз(и)