Sadok.vln.dp.ua

Садок

Имя: Пароль:


Топ 10

Останні коментарі

Теги

10 Травень 2016

Секреты виноградарства (зелёная обрезка)

Прочитано: 384 раз(и)

Коментувати (0)

16 Жовтень 2015

Как заготовить и сохранить до весны черенки винограда

Черенки весной

НАРЕЗКА. Черенки винограда заготавливают осенью, в конце октября – начале декабря. В идеале – после первых заморозков, до наступления морозов более 10 градусов. В это время содержание питательных веществ (сахаров, крахмала и т.п.) в лозе максимально,  кроме того, она прошла закалку низкими плюсовыми и небольшими отрицательными температурами.

Лучшие лозы для заготовки – плодовые. Порослевые лозы часто жируют,  их почки формируются в тени и оказываются недоразвитыми. Толщина, в идеале, должна быть 5-8 мм (как  карандаш или чуть толще). Правда, если лоза тоньше, но хорошо вызрела – она вполне пригодна как  для укоренения, так и для прививок. Такая лоза мне даже больше нравится – работать удобнее. Толстые, с палец толщиной лозы, также пригодны для выращивания саженцев винограда: они имеют большой запас питательных веществ. Главное, чтобы они не имели рыхлую сердцевину более половины диаметра черенка (это признак жировавшей лозы). Такие виноградные черенки плохо хранятся и укореняются.

Черенки при заготовке режутся не посреди междоузлия, а в 2…3-х сантиметрах над узлом. Так мы оставляем достаточный отрезок лозы под глазком для будущей возможной прививки винограда. Для заготовки нужно выбирать здоровые лозы, без пятен оидиума, градобоин и других механических повреждений. Часто пишут, что плохи кривые черенки. Не соглашусь: они биологически ничем не отличаются от прямых. Если приспособитесь с ними работать – на здоровье!

На срезанную с куста лозу винограда (пучок) необходимо сразу навесить этикетку во избежание путаницы.

ПОДГОТОВКА К ХРАНЕНИЮ. Лучше всего хранится длинная лоза, поэтому старайтесь не нарезать её без необходимости. Если есть возможность, оставьте плети по метру – полтора – два.

Сразу скажу о классификации черенков: укороченные — 1-2 глазка, средние —  3-4 глазка, и длинные – 5 и более глазков (классификация условная, при нормальной длине междоузлий). Как правило, для проращивания на саженцы используют 1-3-х глазковые черенки, хотя удобнее 2-х глазковые, если расстояние между глазками более 10 см;  прививают одноглазковые, и очень редко двуглазковые.

Немаловажную роль для жизнеспособности лозы имеет содержание в ней воды. С момента среза черенка содержание воды в нем постоянно уменьшается. Если черенок за время хранения теряет более 20% содержавшейся в нем воды, то его шансы стать саженцем, практически равны нулю, не поможет и длительное вымачивание. Нарезайте хорошо вызревшую древесину, при одинаковых условиях она подсыхает медленнее, чем плохо вызревшая.  Старайтесь, чтобы от места среза к месту хранения виноградные черенки дошли с минимумом потерь влаги. Помните: оставленная под кустом лоза теряет 2-3% влаги в сутки!

Если все условия соблюдены, то вымочка перед закладкой на хранение скорее вредна. Если нет, то в зависимости от степени подсыхания лозы, ее необходимо вымочить от нескольких часов до двух суток. Вода должна быть как можно чище и мягче —  родниковая, дождевая или талая. Больше двух суток лозу вымачивать нельзя —   почки могут задохнуться!

Если Вы не знаете, обрабатывалась ли лоза от грибковых болезней перед закладкой на хранение, то это необходимо сделать. Опрыскайте (обмойте) их 3%-ным раствором железного или медного купороса. И перед закладкой на хранение проветрите лозу, чтобы она не ушла в полиэтиленовый мешок мокрой.

На этом хочу остановиться особо. Купание в купоросе обязательно, если Вы получили черенки из других районов, или от людей, которые не особо тщательно следят за своими виноградниками.

А если Вы получили саженцы винограда с корнями, то сначала придётся произвести их дезинфекцию в купоросе, а потом дезактивировать от филлоксеры с помощью БИ-58, базудина или другого инсектицида, который можно применять при низких температурах. Разведите их в воде согласно инструкции, и окуните корни, а то и целиком саженцы на минуту в раствор, а затем поместите на сутки в полиэтиленовый мешок.

Трудоёмко? Конечно! Поэтому из других областей, да и со своей собственной, лучше брать только черенки, если не хотите сами заниматься дезинсекцией. Саженцы можно брать только у проверенных, хорошо зарекомендовавших себя виноградарей, которые гарантируют проведение предпродажной обработки. Не поленитесь, спросите – чем и как обрабатывали! Помните, что вся территория Украины, особенно области промышленного виноградарства (Одесская, Херсонская, Николаевская и Крым) является зоной сплошного заражения филлоксерой, и её появление на любительских виноградниках – вопрос времени и нашей с Вами чистоплотности. Тем более при частых случаях бесконтрольной продажи у нас саженцев винограда с промышленных виноградников юга Украины. А стоит один раз занести к себе этого карантинного вредителя – и уже ничем от него не избавиться!

ХРАНЕНИЕ. Если учесть, что за время хранения, стратификации и кильчевания теряется до 50% запасённых питательных веществ, то лоза к моменту посадки может быть совершенно ослабленной. Нам необходимо сделать так, чтобы потеря углеводов за время хранения черенков винограда была минимальной. Чем ниже температура, тем ниже интенсивность дыхания, тем меньше расходуется энергетических веществ, но ниже 0°С лозу хранить нельзя — при отрицательных температурах черенки интенсивно высыхают. Поэтому, кстати, не рекомендуют заготавливать весной лозу с кустов, простоявших зиму неукрытыми, т.к. процент проросших почек у таких черенков намного меньше, чем  заготовленных осенью.

Получается, идеальная температура для хранения лозы должна быть чуть выше 0°С. Опытами учёных установлено, что при температуре +0,4°С можно до середины  марта сохранить неизменным содержание углеводов в древесине винограда.

 

Это, конечно, в идеале. В наших реальных условиях лоза хранится или в прикопе, или в погребе, или в холодильнике на кухне. В любом случае температура не должна превышать +8°С, а то начнут набухать и распускаться почки. Но при такой температуре черенки активнее дышат и теряют влагу. Поэтому находиться они должны во влажной среде.

Проще всего хранить черенки в прикопе. Выберите укромное место, выкопайте траншею на штык глубиной и поместите туда черенки. Засыпьте землёй. В этом случае упаковывать их в полиэтилен нельзя — сгниют! Продумайте материал этикеток —  после нескольких месяцев в земле они должны остаться читаемыми. Место прикопа должно исключать застой воды.

При хранении в погребе их увлажняют и помещают в полиэтиленовые или полипропиленовые мешки. Раз в месяц лозу нужно проверить: подсохла – увлажнить, заплесневела – протереть ветошью, смоченной в 3%-ном растворе железного или медного купороса (1 чайная ложка на стакан воды).

Опять об идеале, к которому нужно стремиться — это хранение в погребе, во влажном (слегка) песке, а ещё лучше – в пакетах с чуть влажноватыми хвойными опилками. В этом случае скопившийся в пакете углекислый газ консервирует вредную микрофлору и одновременно сдерживает расход углеводов (крахмала) на дыхание. Самое главное – не допустить переувлажнения песка или опилок при закладке черенков. Но не у всех есть такая возможность…

 

 

Небольшое количество черенков винограда, для собственных нужд: весенних прививок или выращивания зелёных саженцев, можно хранить в бытовом холодильнике. В средней части холодильника располагаете полки таким образом, чтобы между ними было минимальное расстояние (около 10 см) – получаете нишу для хранения. Черенки обёртываете марлей или тонкой тканью, слегка увлажнённой тем же раствором купороса, каким обрабатывалась лоза, помещаете в полиэтиленовый пакет и кладёте в холодильник. Раз в месяц проверяете. При подсыхании увлажняете, при появлении плесени – протираете раствором купороса.

Ещё один совет: перед закладкой черенков в холодильник положите туда, на пару часов (а лучше на ночь), термометр. На всякий случай. У меня это действие привело к вызову мастера-холодильщика: оказывается, температура в холодильнике не опускалась ниже +13°С, при терморегуляторе, установленном на максимальный холод!

Теперь, как и положено, в нём +4 … +5°С. И жена не ворчит за занятое место в холодильнике: черенки спасли уйму продуктов!

ИЗВЛЕЧЕНИЕ. При извлечении черенки винограда протирают ветошью от плесени, остатков купороса. Хорошо сохранившийся черенок не должен быть пересушенным, со сморщенной или отслаивающейся корой, и на срезе должен быть ярко-зелёного цвета.

Перед посадкой для получения саженцев винограда или прививкой черенки нарезают, вымачивают 12-24 часа, иногда с добавлением стимуляторов. Посадку и прививку производят сразу по окончании вымочки.

Прочитано: 403 раз(и)

Коментувати (0)

16 Жовтень 2015

Виноградна філоксера

Виноградна філоксера

 
Російська назва: 
Филлоксера виноградная
Латинська назва: 
Viteus vitifolii
Тип шкідника: 
 
В Україні трапляється в Криму, південних та західних областях. Пошкоджує виноград.
У Європу її було завезено з Америки в 60ті роки минулого століття, де вона швидко поширилась, завдаючи значної шкоди виноградникам.
Залежно від способу життя і шкодочинності філоксера має дві форми: кореневу і листкову.
Самка кореневої форми завдовжки 1 – 1,2 мм, видовженоовальна, зеленувата або буруватожовта; вусики тричленикові; хоботок довгий, заходить за основу задніх ніг; на верхній частині тіла — 70 темних бородавок, розміщених рядами.
Самка листкової, або галової, форми більш округла, жовтозелена, з коротшим хоботком; на тілі немає темних бородавок.
Проміжні форми шкідника: крилата німфа і двостатеві (амфігонні) покоління.
Личинка першого віку завдовжки 0,3 – 0,4 мм, молочножовта. Травлення у філоксери позакишкове, кишечник замкнений, анального отвору немає.
На європейських та азіатських сортах винограду філоксера розмножується лише на корінні. На американських видах винограду та деяких гібридах — прямих виробниках шкідник розвивається як на корінні, так і на листі, проходячи повний цикл розвитку, в тім числі дві основні й проміжні форми.
Зимують личинки першого, рідше другого віків на коренях. За температури ґрунту 12 – 13 °С личинки прокидаються від зимового заціпеніння і починають живитися. Через 20 – 30 діб вони перетворюються на безкрилих партеногенетичних самок, які, відклавши 50 – 100 яєць, відмирають. Личинки, що відродились, проходять п’ять віків і також перетворюються на безкрилих партеногенетичних самок. За сезон у ґрунті розвивається 5 – 8 поколінь. На розвиток одного покоління в літній період потрібно 18 – 26 діб.
Частина личинок (бродяжок) виповзає на поверхню ґрунту і через тріщини в землі проникає до коріння сусідніх кущів. Річний цикл кореневої форми завершується у вересні — жовтні переходом личинок першого, рідше другого віку на зимівлю. Приблизно з другої половини червня частина личинок ІІІ – IV віків утворює німфи, які виходять із ґрунту і перетворюються на крилатих самокрозселювачок.
Крилаті самки не живляться і відкладають 1 – 4 яйця на наземні частини винограду. Яйця бувають двох розмірів: більші — до 0,4 мм, з яких відроджуються самки, і дрібні — 0,25 мм, з яких відроджуються самці. Після парування самки відкладають у тріщини деревини по одному зимуючому яйцю, після чого відмирають. Навесні з цих яєць відроджуються личинкизасновниці листкової форми філоксери, які на американських видах і гібридах — прямих виробниках переповзають на бруньки, що розпускаються, і присмоктуються до молодих листків з верхнього боку. На європейських і азіатських сортах винограду личинки до листка присмоктатися не можуть і гинуть.
У місцях живлення тканина розростається і випинається на нижній бік, утворюючи гал, усередині якого личинка продовжує розвиток. Через 18 – 25 діб вона перетворюється на партеногенетичну самкузасновницю, яка усередині гала відкладає 250 – 500 яєць і відмирає.
Відродившись через 6 – 8 діб, личинки залишають гал, переповзають на молоде листя і присмоктуються до нього, утворюючи нові гали. В Україні листкова форма філоксери дає 5 – 7 поколінь.
Починаючи з другого покоління, частина відроджених личинок проникає в ґрунт і селиться на корінні. В кожному наступному поколінні число личинок кореневої форми збільшується; в останньому (осінньому) поколінні майже всі личинки переходять у ґрунт. Личинки, що залишилися на листі, з настанням холодів гинуть.
Личинки листкової форми поширюються вітром, водою, знаряддям обробітку ґрунту, з одягом та взуттям робітників.
При заселенні лози листковою формою філоксери знищується асиміляція листків, уповільнюється ріст рослин, знижується врожай.
Унаслідок живлення філоксери на мичкуватому корінні утворюються здуття, які мають форму дзьобиків (нодозитети). Пошкоджені корені відмирають. На багаторічних коренях у місцях живлення утворюються жовна (туборозитети) і виразки, в які проникають гнильні бактерії та сапрофітні гриби. Через 2 – 3 роки заселений філоксерою кущ гине.
Американським видам винограду та їхнім гібридам властива стійкість до кореневої форми філоксери. Тому в зоні поширення філоксери їх використовують як підщепи для вирощування високоякісних європейських сортів винограду.
Несприятливими для розвитку філоксери є піщані ґрунти з вмістом глинистих часточок не більш як 5 %, з вологоємністю не вищою за 20 % і щільністю не вищою за 34 %.
Заходи захисту. Залежно від наявності й ступеня поширення філоксери територію поділяють на три зони: вільну від філоксери, часткового поширення і суцільного заселення.
У вільній від філоксери зоні вирощують кореневласні європейські сорти винограду. Проводять цілу низку карантинних заходів для захисту цієї території від проникнення шкідника.
У зонах часткового й суцільного заселення філоксери для знищення шкідника в ґрунті застосовують хімічний метод. Нині найефективнішим є застосування гексахлорбутадієну та емульсії сірковуглецю.
 

Заходи боротьби. Основними протифілоксерними карантинними заходами є:
заборона завозу з зараженої в не заражену філоксерою зону будь-якого садивного або щепленого матеріалу винограду;
заборона будь-якого перевезення чи пересилання виноградних саджанців або чубуків без дозволу (сертифікату) Державної інспекції по карантину сільськогосподарських рослин;
заборона продажу й купівлі виноградного садивного матеріалу приватним способом на ринках чи в інших місцях; відпуск садивного матеріалу спеціальними розсадниками або іншими організаціями тільки на підставі карантинних сертифікатів з обов'язковим знезаражуванням відпущеного матеріалу в гексахлорано-глиняній рідині (суспензії); заборона на перекидання з зараженої в не заражену філоксерою зону жердин, кілків, стовпів, які
використовувались раніше на виноградниках, та ін.
Для приготування гексахлорано-глиняної рідини на кожні 100 літрів води беруть 2 кілограми 12-процентного дусту гексахлорану і 4 кілограми доброї, милкої, без будь-яких домішок глини. Дуст і глину добре розтирають у невеликій кількості води до стану однорідної сметаноподібної маси і потім у бочці розбавляють водою. Чубуки або саджанці зв'язують у горстки і кілька разів протягом 1—2 хвилин занурюють у бочку з приготовленим розчином, потім їх складають у штабель і, провітрюючи на вільному повітрі, просушують. Рідину під час роботи треба раз у раз перемішувати.
Аналогічний гексахлорано-глиняний розчин застосовують і для боротьби з листковою формою філоксери, його готують вищеописаним способом, але тільки до 2 кілограмів гексахлорану додають не 4, а 2 кілограми доброї, милкої глини. Перед заливанням в обприскувач рідину добре перемішують і проціджують крізь сито. Використовувані обприскувачі мають бути забезпечені механічними мішалками.
Всесоюзна науково-дослідна протифілоксерна станція рекомендує провадити перше весняне обприскування, коли з'явились бруньки, тобто у період з початку їх розпускання до відокремлення 2-го листка; у період відокремлення від верхівок пагонів 10-го і 12-го листків обприскування повторюють. Обприскувати треба так, щоб усі органи виноградного куща (листя, пагони і особливо верхівки пагонів) покрились отрутою.
Боротьба з кореневою філоксерою на кореневласних виноградниках європейських сортів полягає в лікуванні пошкоджених нею кущів. Для цього в ґрунт вносять отрути-фуміганти, які, випаровуючись, поширюються в ньому й отруюють філоксеру. Такими отрутами є сірковуглець, парадихлорбензол, дихлоретан, його кубові залишки та ін. Деякий ефект дає також внесення в ґрунт гексахлорану, від контакту з яким філоксера гине.
За дослідженнями Всесоюзної науково-дослідної протифілоксерної станції (Г. А. Кірюхін), добрий ефект у боротьбі в філоксерою дають кубові залишки дихлоретану (КОДХЕ), який подрібнюють і вносять у ґрунт.
1. Навесні (у квітні — травні) у 1-й рік затруєння одночасно зобробітком ґрунту (після обрізування й сухого підв'язування кущів) вносять у рядах між кущами за допомогою гідробура, інжектором або під лопату у З свердловини на глибину 50 сантиметрів по 20—25 грамів КОДХЕ (на гектар 170—250 кілограмів).
2. У міжряддях одночасно з культивацією ґрунту під дизель-культиватор у 4—5 борозен вносять на глибину 25—30 сантиметрів по 40 грамів КОДХЕ на погонний метр кожної борозни (на гектар 720—770 кілограмів).
3. Восени (у вересні — листопаді) в 1-й рік затруєння, але при температурі ґрунту не нижчій 12 градусів одночасно з глибоким розпушуванням ґрунту у міжряддях під глибокорозпушувач ВУМ-60 у три борозни на глибину 50—60 сантиметрів у середню борозну і 30— 35 сантиметрів у бічні вносять по 80 грамів КОДХЕ на погонний метр (на гектар 1080—1150 кілограмів).
4. У квітні — травні на 2-й рік затруєння ґрунту у рядах між кущами за допомогою гідробура інжектором або під лопату вносять у З свердловини на глибину 25—30 сантиметрів по 20—25 грамів КОДХЕ (на гектар 250— 270 кілограмів).
Якщо ці заходи починають провадити не весною, а з осені, то порядок внесення КОДХЕ такий: на перший рік провадять 3-й захід, на другий рік — 1-й та 2-й і на третій рік — 4-й і 2-й заходи.
При роботі гідробуром вносять не чистий КОДХЕ, а у вигляді водної емульсії із вмістом З—5 процентів КОДХЕ, яку приготовляють з доброю милкою глиною або (при одночасному підживленні) з сумішшю глини з суперфосфатом, взятих рівними частками (1 : 1).
Таке підлікування виноградників треба повторювати через кожні 2—3 роки.
Вносячи отрутохімікати, треба строго додержувати дозувань, бо порушення їх може, з одного боку, призвести до збережння філоксери, а з другого — до загибелі кущів.
Засобом знищення філоксери є також затоплення виноградинка водою, яка повинна покривати його суцільним шаром протягом більш-менш тривалого періоду, як, наприклад, на плавневих затоплюваних землях.

http://agroscience.com.ua/insecta/vynogradna-filoksera

http://vinograd.info/info/raznoe/yak-zahistiti-vinograd-vid-shkidnikiv-ta-hvorob-2.htm

Прочитано: 459 раз(и)

Коментувати (0)

03 Жовтень 2015

Схема защиты винограда

1. Делаю первую профилактическую обработку виноградных кустов препаратами Ридомил Голд МЦ (от милдью, дозировка на пакете, обычно это 50 г на 10 литров воды), Тиовит Джет (от оидиума, дозировка на пакете, вместо Тиовита можно применить коллоидную серу),  «по пятому листу», т.е. тогда, когда на молодых побегах появляется пятый листочек. Для этого делаю так называемую «баковую смесь»: сначала наливаю в бак опрыскивателя 5 л чистой воды. Потом  растворяю в отдельной посуде каждый из препаратов в 1-2 литрах воды, затем выливаю в бак опрыскивателя, и потом доливаю в него воды до 10 л. Хорошо, обильно обрабатываю этим составом кусты винограда - листья, побеги, соцветия,  стараюсь делать это вечером, когда солнышко уже село, ветер стих, обязательно используя индивидуальные средства защиты – респиратор, очки, перчатки.

Также можно добавить в опрыскиватель прилипатель и какой-либо препарат для внекорневой подкормки, например, Плантафол 30:10:10, или Плантафол 20:20:20, или ему подобный, который содержит как макро, так и микроудобрения, необходимые для развития винограда весной.

2. Вторая профилактическая обработка делается сразу после цветения, «по мелкому гороху».
Препараты те же, что и в первую обработку.

3. Третья обработка делается, примерно, через две недели после второй. Можно работать медьсодержащими препаратами.


4. И последняя, четвертая, делается также через две-три недели после третьей, это где-то в районе 20 июля. Опять надо два препарата, один от милдью, второй от оидиума, плюс микроудобрения, плюс прилипатель. Но препараты для последней обработки должны быть с как можно меньшим сроком ожидания, ведь скоро уже созревание и сбор урожая. Это могут быть Строби и Тиовит Джет, либо Квадрис и Тиовит Джет. Вместо Тиовит Джет можно применить коллоидную серу.

Это лишь один возможный вариант схемы обработки, но неоднократно применявшийся мной  на своем винограднике.  Для того, чтобы не возникала резистентность (привыкание) возбудителей грибных заболеваний к применяемым препаратам, рекомендуется в разные годы применять различные схемы, чередую препараты.
Поэтому виноградарь должен сам подобрать для своего виноградника "работающую" схему. Препараты необходимо приобретать у проверенных поставщиков, т.к. на рынок поступает много подделок, которые не дадут ожидаемого эффекта. Лучше покупать у официальных дилеров фирм-изготовителей, фермерские упаковки. Для этого несколько виноградарей "кооперируются", в итоге получают оригинальный, работающий препарат.

Из современных препаратов против милдью также можно назвать
Чемпион, Антракол, Полирам, Шавит, Делан, Квадрис, Акробат.
Для борьбы с оидиумом можно использовать ТИЛТ-250, Кабрио Топ, Топаз.

http://www.bliznuk.com/10571093107710841099-107910721097108010901099-107410801085108610751088107210761072.html

Прочитано: 363 раз(и)

Коментувати (0)


Copyright &copy 2009-2018 http://sadok.vln.dp.ua/

| Новини| СП по садовим рослинам та супутнім товарам| Календар садівника| Відеоуроки| Мої рослини на продаж| Виноград| Суниця-полуниця| Плодові дерева| Персики, нектарини| Ягідні кущі| Садові квіти| Добрива, хімікати, освітлення, полив, поради| Ландшафтний дизайн, декоративне садівництво |